Міністерство освіти і науки України НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Кафедра економіки Джозеф Стігліц: життєвий та творчий шлях 
Коротка біографія Стігліц Джозеф Юджин (Joseph Eugene Stiglitz) (нар. 1943) американський економіст, удостоєний в 2001 Нобелівської премії з економіки разом з Джорджем Акерлофом і Майклом Спенсом за дослідження «ринків з асиметричною інформацією» - тобто таких ринків, на яких одні учасники мають великим обсягом інформації, ніж інші. Народився в місті Гері, штат Індіана. Так і не дочекавшись отримання ступеня бакалавра в Амхерст коледж, Стігліц виграв грант на навчання в Массачусетському технологічному інституті. Там його вчителями стали чотири інших нобелівських лауреата з економіки - Пол Самуельсон, Роберт Солоу, Франко Модільяні та Кеннет Ерроу. Суспільно-політичні процеси в США і світі наклали свій відбиток на наукові інтереси молодого Стігліца. «Найбільш обговорюваних питанням з часу мого вступу до вищої школи була економічна організація. Я ріс в самій гущавині подій холодної війни. У той час здавалося, комунізм показує великі темпи економічного зростання, але ціною свободи. Велика частина світу бачилася під гнітом колоніалізму, який не сприяв ні економічному зростанню, ні демократії, і який суперечив принципам, на яких я був вихований, і в які я вірив. Здавалося, ринкова економіка схильна до постійним нападам безробіття, чреватої убогістю значних верств суспільства», - згадував пізніше сам Стігліц. Прагнення знайти альтернативні рішення основних економічних і соціальних проблем сучасності змусило його не обмежувати свою освіту стінами Массачусетського інституту. Він переходив від однієї економічної школи до іншої, від одного предмета до іншого. У 1965-1966 він переїхав до Англії на навчання в Кембридж. Там він продовжив свої студії серед інших блискучих економістів - майбутніх нобелівських лауреатів (Джима Мірліса, Джеймса Міда та ін.) У той час його дослідження були присвячені проблемам економічного зростання, інновацій та перерозподілу доходів. Повернувшись в США, Стігліц став викладачем Єльського університету, де почав дослідження економіки ризиків, що, зрештою, привело його до головної теми наукових досліджень - теорії інформаційної економіки. Центральним питанням його робіт стало вивчення проблем збору, аналізу та розповсюдження інформації, а також прийняття рішень на основі недостатньої інформації. Розпад соціалістичного табору і перехід пост-радянських держав до ринкової економіки на початку 1990-х дав поштовх до дебатів на Заході з питання про шляхи реформування економік країн Східної Європи. У центрі дебатів лежали розбіжності з принципових питань функціонування ринкової економіки. Пануюча на Заході економічна школа ратувала за стрімкі зміни шляхом приватизації державного сектору в дусі «шокової терапії». Їхні опоненти - «градуалісти», доводили необхідність поступової трансформації, зі збереженням важливих регулюючих функцій держави. Перший напрямок одержало найбільш яскраве вираження в політиці МВФ щодо країн колишнього соціалістичного табору. Думка опонентів на міжнародному рівні висловлював Джозеф Стігліц, який працював спочатку в адміністрації президента Білла Клінтона головою Комітету економічних радників, а потім на посаді головного економіста Світового банку. Під тиском міністерства фінансів США і МВФ в 1999. Стігліц пішов у відставку, публічно звинувативши Світовий банк і МВФ у проведенні невірної політики в Росії та Південно-Східної Азії. З почуттям розчарування від своєї участі в президентській адміністрації і міжнародних організаціях Стігліц відмовився знову увійти в урядову команду після переобрання Клінтона на другий термін. Зате завдяки своїй міжнародної популярності і досвіду експертно-адміністративної роботи він створив на базі Колумбійського університету наукову спільноту економістів та політологів «Ініцітатіва за політичний д...